Страуси зблизька: найбільші птахи світу

Страус ламає всі уявлення про те, яким має бути птах. Він не літає, зате бігає швидше, ніж дозволено їздити містом. Він дивиться на дорослу людину згори вниз, а його яйцем можна нагодувати всю родину. Познайомимося з цим дивом ближче — тим паче, що їхати для цього в Африку не обов'язково.

Птах, який обрав ноги замість крил

Дорослий страус сягає двох з половиною метрів зросту — окремі самці й майже трьох — і важить понад сотню кілограмів. Літати з такою вагою неможливо в принципі, і страус давно не намагається: він належить до групи бігаючих птахів, які зробили ставку на ноги.

Крила при цьому нікуди не зникли — вони працюють балансирами на бігу, допомагають різко повертати на швидкості, беруть участь у шлюбних танцях і затіняють пташенят у спеку. Пір'я у страуса м'яке і розпушене: борідки пера не зчеплені між собою, як у літаючих птахів, тому воно таке пухнасте — за цю пухнастість страусине перо століттями цінували модниці всієї Європи.

Сімдесят кілометрів на годину на двох пальцях

У спринті страус розганяється приблизно до сімдесяти кілометрів на годину, а темп близько п'ятдесяти здатен тримати довго — жоден інший птах на землі такого не вміє. Крок на повному ходу сягає чотирьох-п'яти метрів: страус не так біжить, як летить над землею довгими стрибками, ледь торкаючись її.

Інженерна деталь: страус — єдиний птах світу, у якого на нозі лише два пальці. Великий палець з міцним кігтем працює майже як копито, менший — як балансир. Менше пальців — менше ваги на кінці ноги, швидший крок.

Ці самі ноги — головна зброя. Страус б'є вперед, і сили удару побоюються навіть великі хижаки. Тому дорослих страусів у савані мало хто наважується чіпати: простіше пошукати обід, який не відбивається.

Око, більше за мозок

Око страуса — близько п'яти сантиметрів у діаметрі, найбільше серед усіх сухопутних тварин. І так, знаменитий факт правдивий: око страуса справді більше за його мозок. Зазвичай з цього кепкують, але справедливіше — захопитися: страус працює дозорною вежею савани. Він помічає рух за кілька кілометрів, і зебри з антилопами невипадково полюбляють пастися поруч зі страусами — це живе попередження про хижаків.

Доповнюють картину довгі густі вії, які захищають очі від пилу і сонця. Фотогенічність — приємний побічний ефект: на портретах зблизька страус виглядає так, ніби щойно вийшов від візажиста.

Яйце, з якого виходить омлет на всю родину

Страусине яйце важить у середньому близько півтора кілограма — це приблизно два з половиною десятки курячих. Шкаралупа завтовшки близько двох міліметрів витримує вагу дорослої людини: на страусиному яйці можна обережно стояти, і воно не трісне.

Висиджують яйця страуси по черзі й дуже логічно: вдень на гнізді сидить сіра самиця, непомітна на тлі трави та піску, вночі — чорний самець, невидимий у темряві. Приблизно за шість тижнів вилуплюються пташенята зростом з курча-переростка — і далі ростуть з такою швидкістю, що за рік майже доганяють батьків.

Головний міф: голова і пісок

Ні, страус не ховає голову в пісок. Ніколи. Цьому міфу приблизно дві тисячі років — його запустив ще римський письменник Пліній Старший, і відтоді байка виявилася живучішою за правду.

Звідки вона взялася, зрозуміти нескладно. Страус справді часто опускає голову до самої землі: перевертає яйця у гнізді, влаштованому просто в ґрунті; збирає камінці, які потрібні йому в шлунку для перетирання їжі, бо зубів у птаха немає; або просто скубе щось їстівне. Здалеку постава «голова біля землі» справді виглядає так, ніби птах кудись її запхав.

А в разі реальної небезпеки страус робить одне з двох: тікає — і наздогнати його не може ніхто в савані — або приймає бій ногами. Пташеня чи самиця на гнізді можуть іще розпластатися на землі з витягнутою шиєю, щоб злитися з рельєфом. Але закопуватися? Страус — реаліст і знає: проблема, якої не бачиш, нікуди не зникає. Дечому в цього птаха можна і повчитися.

Характер: цікавість і любов до блискучого

За вдачею страус — суміш вартового і сороки. Він постійно сканує довкілля, а все нове і блискуче мусить негайно дослідити дзьобом: ґудзик, телефон, окуляри, сережку. Тому перше правило біля страуса — тримати дрібні речі подалі, а телефон міцніше: дзьоб швидший, ніж здається.

Решта правил прості. Дивимося і фотографуємо з-за огорожі, руки у вольєр не тягнемо і пальці крізь сітку не тицяємо — не тому, що страус агресивний, а тому, що він цікавий і пробує все дзьобом. Не махаємо руками і не влаштовуємо забігів уздовж огорожі. Годуємо тільки з дозволу господарів і тільки тим, що вони дали. Дітям біля страусів найцікавіше — зріст птаха вражає, — тож дорослий стоїть поруч, як радить наша пам'ятка «Дитина й тварини».

До речі, на подвір'ї у страуса є гідні конкуренти за глядацьку увагу: павич бере красою, цесарки — темпераментом. Але за масштабом страус поза конкуренцією.

Коротко

Побачити найбільшого птаха світу на власні очі можна приблизно за годину дороги від Києва: страуси живуть на міні-фермі Власового хутора разом з павичами, цесарками, віслюками та рештою компанії. Зорієнтуватися на місці допоможе план території, а домовитися про приїзд — телефон.